4 - 6 6ерезня, у місті Львові, під патронатом Посольства Японії в Україні та Львівської міської ради пройшов щорічний фестиваль "Японська весна".
Протягом трьох днів жителі Львова та туристи мали можливість доторкнутися до східної культури, відчути її неповторність та, можливо, на мить перенестися у Японію.
На три дні Національний музей ім. А. Шептицького перетворився на японський квітучий сад, тільки буз сакури, замість неї зали прикрашали кімоно: різної символіки, значення та тканин.
Коротенько з історії японського національного одягу: Кімоно нагадує собою Т-подібний халат. Його довжина може різнитися. Одяг закріплюється на тілі поясом обі (帯), який розташований на талії. Замість європейських гудзиків використовують паски і мотузочки. Характерною рисою кімоно є рукави соде (袖), які зазвичай набагато ширші за товщину руки. Вони мають мішкоподібну форму. Рукавний отвір завжди менший від висоти самого рукава. Оскільки японське традиційне вбрання подібне до халату, у ньому немає відкритого коміру на зразок європейських костюмів. Загалом воно зручне і не сковує рухів людини.
Тканини, з яких виготовляється кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. Викрійки для одягу зазвичай прямокутні і відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами. Завдяки цьому досягається економія і практично повна утилізація матерії. Її прямокутні залишки можуть бути повторно використані у господарстві.
Для пошиття кімоно використовуються переважно м'які нитки, які зменшують ризик перетягування тканини. Проте таке бережне ставлення до матерії, яка була дефіцитом у традиційній Японії, негативно відбивається на збереженні конструкції одягу. У випадку її порушення кімоно можна перешити заново з тієї самої тканини.
Не оминула Весна і Музей етнографії та художнього промислу, де знайшли дім класичні порцелянові японські ляльки, виготовлені вручну майстрами .
У всьому світі ляльки асоціюються з дитячими забавами, та не в Японії. Тут це елемент образотворчої культури та релігійної символіки.
Ляльок японці виготовляли невідь-скільки років. Тоді людей цікавили не декоративні особливості цього ремесла, а релігійні і містичні здібності ляльок (по-японському їх називають >нинге, що архаїчним читанням двох ієрогліфів, у тому числі складено слово >хитогата, що означає «людська форма»). Найбільш ранні зразки ляльок відносяться до епохи Дземон (10 000 років до зв. е. - 300 років е.). Це був глиняні, кістяні і кам'яні фігурки, служили оберегами від злих зусиль і хвороб, покровителями сім'ї. Надалі, за доби Кофун (300-710) глиняні фігурки воїнів і тварин стали встановлювати на могилах як варту спокою покійних.
Поступово сфера використання ляльок розширювалася. Людські фігурки, які називались >хитогата (у деяких районах - >катасиро і >надемоно), стали вживатися замість жертовних тварин, щоб рятувати їх власника від пристріту, хвороб.
Жоден Японський День Дітей не обходиться без ляльок. Та й взагалі, важко уявити японську сім'ю без порцелянової ляльки вдома.
Улюблені ляльки передаються в родині по жіночій лінії.
Традиційні ляльки з віялами
Придворна ієрархія ляльковою мовою
Король та королева
Обладунки самурая:
А ось і сам чай та печиво до нього, щоб розбавити гіркоту.
Тканини, з яких виготовляється кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. Викрійки для одягу зазвичай прямокутні і відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами. Завдяки цьому досягається економія і практично повна утилізація матерії. Її прямокутні залишки можуть бути повторно використані у господарстві.
Для пошиття кімоно використовуються переважно м'які нитки, які зменшують ризик перетягування тканини. Проте таке бережне ставлення до матерії, яка була дефіцитом у традиційній Японії, негативно відбивається на збереженні конструкції одягу. У випадку її порушення кімоно можна перешити заново з тієї самої тканини.
Не оминула Весна і Музей етнографії та художнього промислу, де знайшли дім класичні порцелянові японські ляльки, виготовлені вручну майстрами .
У всьому світі ляльки асоціюються з дитячими забавами, та не в Японії. Тут це елемент образотворчої культури та релігійної символіки.
Ляльок японці виготовляли невідь-скільки років. Тоді людей цікавили не декоративні особливості цього ремесла, а релігійні і містичні здібності ляльок (по-японському їх називають >нинге, що архаїчним читанням двох ієрогліфів, у тому числі складено слово >хитогата, що означає «людська форма»). Найбільш ранні зразки ляльок відносяться до епохи Дземон (10 000 років до зв. е. - 300 років е.). Це був глиняні, кістяні і кам'яні фігурки, служили оберегами від злих зусиль і хвороб, покровителями сім'ї. Надалі, за доби Кофун (300-710) глиняні фігурки воїнів і тварин стали встановлювати на могилах як варту спокою покійних.
Поступово сфера використання ляльок розширювалася. Людські фігурки, які називались >хитогата (у деяких районах - >катасиро і >надемоно), стали вживатися замість жертовних тварин, щоб рятувати їх власника від пристріту, хвороб.
Жоден Японський День Дітей не обходиться без ляльок. Та й взагалі, важко уявити японську сім'ю без порцелянової ляльки вдома.
Улюблені ляльки передаються в родині по жіночій лінії.
Традиційні ляльки з віялами
Придворна ієрархія ляльковою мовою
Король та королева
Обладунки самурая:
Закінчилсь моя прогулянка демонстрацією чайної церемонії та дегустацією справжнього японського чаю. Набагато густіший, ніж звичайний чай, який заварюємо ми, яскраво-зеленого кольору, та трохи кислуватий і терпкий на смак, справді тонізує та додає сил.
А ось і сам чай та печиво до нього, щоб розбавити гіркоту.
Скуштувавши раз, Ви захочете ще, тому обережніше, адже вживати його потрібно лише маленькими порціями.
Так само із Японією, скуштувавши раз - схочеться все більше і більше, але тут обмежень нема, досліджуйте скільки заманеться!
Насолоджувалася Японією у Львові Лисенко Люба :)
Немає коментарів:
Дописати коментар