Хранитель часу

Що кожному з нас спадає на думку, коли ми чуємо подібні назви? Певно, якась невичерпна фантастика або дитяча казка. Але що ж насправді ховається за цими загадковими словами? 

Мартін Скорсезе зняв стрічку за мотивами книги Брайана Селзніка "Винахід Хюго Кабре". Режисер зауважив: «Перші кінематографісти зрозуміли,  що за допомогою фільму можна розказати багато історій". Саме це історія розповідає про долю відомого першопрохідця кінематографу Джорджа Мілієса. Тут розкриваються справжні кадри з перших кінострічок, розмальованих вручну, але для того, щоб до видатного діяча повернулась слава та визнання (які були загублені після Першої світової війни, коли Джордж вважався загиблим), треба пройти нелегкий шлях, який став для хлопчика сироти на ім’я Хюго не просто пригодою, а справою усього життя.

 

      Після смерті свого батька малий живе на залізничному вокзалі, кожного дня налаштовуючи величезний годинник. Не маючи ані родини, ані друзів, він намагається отримати єдине послання свого тата. Саме талант шибеника приводить його до продавця іграшкового магазину, який ставиться до нього зі зневагою. Старий віднімає у нього блокнот із записами та кресленнями, вбачаючи у цьому щось нечисте. Ось тут і зароджується секрет, який ми мусимо розгадати протягом історії. Переплутані лінії життя головних героїв все ж допомагають нам це зробити, зрозумівши суть цієї загадки.

Стрічка пронизана атмосферою казки, адже кожен кадр тут схожий на витвір мистецтва, що також підкреслює гармонійний музичний супровід. Скорсезе вдався до такої деталізації, що кожна іграшка здається окремим персонажем у фільмі. Атмосфера Парижу 30-х років передана настільки майстерно, що паризький вокзал, основне місце зйомок, схожий на цілий мегаполіс. Тут в кожного своє життя і своя історія.

«Але яка ж пригода без халепи?», - основне гасло малого. Він знайомиться з прийомною донькою продавця іграшкового магазину, яка в свою чергу стає його найближчим другом.

Ось і перший зв'язок: Хюго помічає на шиї дівчинки ключ, який він так давно шукав, щоб увімкнути свого робота. Він думав, що активувавши цей складний механізм, він вже не буде почуватись таким самотнім, що це допоможе йому збагнути його призначення в цьому світі. 

Відзнятий кожен кадр тонко та натурально передає усе до найдрібніших подробиць. Навіть механізми велетенського годинника, - вже історія.

Але справа навіть не в цьому. У стрічці піднімаються важливі життєві питання суспільства, від безхатченків до світових геніїв, дружби, визнання та співпереживання. 

«Якщо світ – велика машина, то я не можу бути зайвою деталлю, я живу в цьому світі для чогось!», - ось ідея маленького Хюго, яку він все ж збагнув у повній мірі та реалізував так, що складно було навіть комусь уявити.  

Як для зовсім ще юних дітей, так і для легендарного кінотворця важливо знати, яке вони місце займають у всесвіті. Тож відчуймо себе частиною або й навіть механізмом величезної машини, яка нас або перемолить, або подарує істину.