От і закінчились
славетні Шевченківські дні, але пам'ять про Кобзаря залишись навічно. До
вшанування творчості Тараса Григоровича приєднався і Театр імені Марії
Заньковецької, презентувавши прем’єру на п’єсу відомого поета «Назар Стодоля». Глядацький
зал був заповнений переважно молоддю: школярами та студентами. Мабуть не
помилково, адже популярно Кобзаря вивчають у загальноосвітніх середніх та вищих
закладах.
Вистава видалась
вражаюча. Актори не просто ідеально передали емоції, почуття, настрої та
внутрішній стан героїв п’єси, вони дійсно змусили глядачів повірити їм, а це
багато вартує.
Не зважаючи на розважальний характер картини, все ж біль був
основним мірилом на сцені, адже кохання Назара і Галі на своєму шляху отримало
чимало перепон аніж дістало епопеї, основною проблемою для закоханих стали
переконання батька дівчини, який був категорично налаштований проти Назара, він
хотів видати свою доньку заміж «за багатство та знатність». Але все ж істинні
почуття перемогли, батько покаявся, зрозумівши усі свої помилки.
Фінальна сцена
довела до сліз. Він, опустившись на коліна, покинутий всіма спокутує свої гріхи
перед Богом, просить у нього прощення – зал аплодував стоячи…
Приємно здивувала
також відвертість на щирість акторів після вистави, коли вони висловили свої
співчуття сім’ям загиблих
героїв України на Майдані, опісля разом із глядачами прочитали «Отче наш».
Знаєте, дійсно вартувало
переглянути цю виставу, тому що отримані емоції не можна замінити нічим. Тільки
живі почуття, - ось заради чого треба жити!..
Духовно збагачувалась СИРОТА Катерина
Немає коментарів:
Дописати коментар