«Четверта влада»: влада, що працює

Німецький трилер режисера Ганзеля Денніса «Четверта влада» на диво тонко і точно описує російську журналістику та всі особливості російського життя. Фільм був знятий ось уже 3 роки тому, але актуальний буде завжди: тоді, зараз і допоки не зміниться система.

В умовах сучасності цей фільм зачіпає найбільш болючий аспект. Те, про що всі мовчать, і те, що кожен в душі ненавидить, але боїться протистояти.

Напружений трилер, непересічні актори, блискучий сюжет. Якщо Вам до вподоби фільми, де можна розслабитися і не варто думати, то «Четверта влада» не для Вас.

 

Особиста травма у житті головного героя, а згодом зміна робочого місця і переїзд в чужу країну. Країну, в якій колись працював його батько.

Місце, в якому розгортаються всі події – Москва, столиця Російської Федерації.

Молодий спеціаліст, журналіст, зрештою, європеєць, який звик чинити так, як йому дозволяє совість. Бо хто ж такі журналісти? Це ті люди, які повинні прагнути правди і завжди її висвітлювати. Вони мусять допомагати пересічним людям знати все, що від них хотіли б приховати.

 

Росія ніколи не була країною, де працюють закони чи мораль. Тут виживає той, хто сильніший, в кого більше зв’язків чи грошей. Це єдиний закон, який діє.

На початку фільму такий щасливий і завжди усміхнений, як і всі іноземці, Пауль Йенсен вперше у своєму житті прилітає в Росію.

Тут його зустрічають дуже привітно. Його чекає робота у хорошому журналі, нові знайомства і добрі друзі його батька.

 

Усе могло бути добре: робота, друзі, вечірки, нові знайомства. Та зовсім неочікувано він стає свідком нечуваного свавілля. Вдень, посеред вулиці незнайомець впритул розстріляв людину. А після цього просто спокійно пішов далі.

Найбільше вражає в цій ситуації, що жодна людина, яка була поруч навіть не звернула увагу. Ніби так і має бути. Ніби не сталося нічого, що могло б привернути бодай найменшу увагу.

У Пауля шок. Людина, яка дві хвилини тому усміхалася йому, мертва. Просто так. Ошелешений через деякий час він повертається у редакцію. Як виявилося, покійний був впливовий і відомий журналіст. Пауль ще не розуміє, що писати про це ніхто не буде, бо це не вигідно владі.

 

Усім нам багато разів доводиться робити вибір. Дуже часто він буває надто складним. Інколи від нас нічого не залежить і ми стаємо заручниками чогось.

Журналістика ставить тебе щодня перед вибором: написати правду чи зробити так як буде вигідно. У кожного свій вибір, своя ситуація, своє життя.

Російські спецслужби дуже жорстокі і не дозволяють думати якось по-іншому. Навіть, якщо ти громадянин іншої держави, тебе не завжди помилують. Журналістика в цій країні вмирає. На її місце прийшла ідеологія і пропаганда. І не важливо, яке зараз століття за вікном.

Фільм змушує думати. Пересічного глядача про те, що відбувається, відкриває очі на те, що ми терпимо і до чого причетні. Журналіста змушує задуматись над своєю роботою. Що ти робиш, як ти це робиш і зрештою чи робиш ти все це правильно.

Окремо хочу зазначити роботу акторів. Кожен виконував свою роль бездоганно. Емоції, рухи, жести, міміка – все на вищому рівні і заслуговує похвали. Сюжет заплутаний. Сказати на початку, що можна здогадатися про кінець чи хоча б середину, важко. Кадри, пережиті разом з героями, сцени змушують переосмислити важливі речі.

Все продумано до деталей: кожен крок, кожен рух. Кожна наступна сцена дивує більше, ніж попередня.

Дивно, як німецький режисер з такою точністю міг передати всі вади і проблеми чужої країни.

Головна проблема героя – проблема вибору. Що зробити, куди піти, як вчинити?

Обрати правду і журналістський обов’язок чи власну безпеку, а то й власне життя? У цьому небезпека професії, у цьому її складність і напруженість. Як і цей фільм. Фільм, який мали б подивитися всі журналісти, на мою думку.

Насправді, довго можна писати, але краще один раз побачити, аніж сто раз почути. Тому просто подивіться цей фільм. Він вартий вашої уваги.

Четверта влада – та влада, яка працює.

Рецензію підготувала Соня Сабала :)